Update your browser to use the site

Податкові законопроєкти 5600 та 5636 можуть виявитися руйнівними для агросектору

20.09.2021

Проблеми оподаткування аграрного сектору, зокрема, у розрізі законопроєктів №5600 та №5636 обговорили під час круглого столу «Скільки податків сплачує аграрний бізнес в Україні: порівняння в розрізі секторів економіки та міжнародної практики».

Так, було наголошено, що сьогодні у цьому питанні існує багато спекуляцій, мовляв, сільське господарство в Україні є дотаційним, агровиробники мають багато пільг і сплачують найменше податків, порівняно з іншими секторами економіки.

«Насправді українське сільське господарство на сьогоднішній день є донором як для місцевих бюджетів, так і для державного. При цьому, щорічно відбуваються спроби збільшити податкове навантаження на агровиробників. Вчергове, стереотип про дотаційність українського агросектору знайшов відображення у законопроєктах №5600 та №5636. Останній, до речі, пропонує підвищити єдиний податок четвертої групи для агровиробників вдвічі», — зазначив Роман Сластьон, генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу».

Як приклад, у 2019 році аграрний сектор сплатив до держбюджету 26,06 млрд грн податків та ще близько 5,2 млрд грн — до місцевих бюджетів. Це 5%  у відсотковому співвідношенні до загального обсягу податків, сплаченого усіма секторами економіки. Якщо ж розглядати цю суму у співвідношенні до обсягу реалізованої продукції, то податки у сільському господарстві становлять 1,2%, тоді як галузь оптової та роздрібної торгівлі сплачує 0,7% податку на прибуток та єдиного податку від обсягу реалізованої продукції, переробна промисловість — 0,9%, енергетика — 1,1%.

«Крім того, у сільському господарстві є така річ як ПДФО з оренди землі. За офіційною інформацією, у 2019 році сільгоспвиробники сплатили 46 млрд грн за оренду земельних паїв, і з них — 9,1 млрд грн було утримано у якості ПДФО, що становить ще майже 2% від виручки. Якщо врахувати цей податок, то сільське господарство сплачує у два рази більше податків, ніж в середньому усі галузі по Україні», — коментує Сластьон.

Ще один момент, який не враховує податкова служба, — це соціальні угоди. Більшість сільгоспвиробників сплачують благодійні внески на розвиток місцевих громад чи самих місцевих жителів. Такі виплати зазвичай становлять від 100 до 250 грн/га. А це ще 1,5—2,5 млрд грн додатково.

Що ж стосується дотацій, то Михайло Соколов, заступник голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада», порівняв сільське господарство України з агросекторами країн-торговельних конкурентів за показником PSE (оцінки підтримки виробників), який щорічно визначається Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) для визначеного переліку країн, до якого також входить Україна.

«Цей показник враховує не лише державну підтримку, але й інші заходи, що впливають на діяльність агровиробників. Наприклад, підтримку цін на внутрішньому ринку, пільгове податкове навантаження чи, навпаки, штучне заниження цін на внутрішньому ринку чи підвищення цін на послуги, якими користується агровиробник (наприклад, логістика). Тобто даний показник дає можливість побачити інтегральну оцінку впливу усієї політики держави на агросектор. І, згідно з цим показником, є лише одна країна у світі, яка знаходиться нижче за Україну — це Аргентина. У інших країнах PSE значно вищий», — сказав Соколов.

Як ми вже писали, щоб, українському агросектору досягти рівня європейських показників, його державна підтримка має бути у 54 рази більше запланованої на наступний рік.

Олег Гетман, координатор експертних груп Економічної експертної платформи озвучив дві найбільші проблеми української податкової системи, які виявили фахівці їхньої платформи під час своїх досліджень.

Перша проблема — високий рівень податкового навантаження, зокрема, на фонд оплати праці. Він пов’язаний з надмірним та не оптимальним за рівнем розвитку держави перерозподілом ВВП через публічні фінанси.

Друга проблема — невідповідність структури податків національним особливостям та цілям економічного розвитку. Зокрема, занадто велику роль для країни, де існує системна корупція, відіграють прямі податки та квазіподатки (оподаткування праці), коли водночас невагомими є податки на нерухомість та землю.

«Експерти Економічної експертної платформи вважають, що єдиний податок четвертої групи є вдалою заміною податку на прибуток. Фактично він і є тим податком на виведений капітал, про який всі мріють багато років, суміщений з податком на землю. І він одночасно є як вдалим прикладом заміни прямих податків податками, які прив’язані до нерухомого майна, так і прикладом вдалого адміністрування, коли між бізнесом і перевіряючими органами не виникає суперечок щодо розміру податку до сплати. При цьому методика його розрахунку має бути модифікована, щоб враховувати особливості ведення сільського господарства у засушливих регіонах», — зауважує Олег Гетман.

Данило Гетманцев, голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики, та Микола Сольський, голова Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики, на жаль, не змогли долучитися до дискусії та відповісти на питання учасників ринку. Проте організатори висловили намір невдовзі повернутися до цих питань знову і таки почути відповіді від представників законодавчої влади.

Джерело: ВАР

 

Вернуться
Обратная связь





×